Хто як обзивається — той так і називається: Росія звинуватила Україну у поставках зброї, які здійснювала сама

Доки Хрісто Грозєв та його колеги з Bellingcat постійно відкладають публікацію широко й гучно анонсованих матеріалів про групу “Вагнера”, ми продовжуємо пильно слідкувати за військовою експансією російських спецслужб та Євгенія Пригожина у Африці, та розслідувати їх злочини.

Доповідь опубліковано сайтом “Петр и Мазепа”:
Частина 1, Частина 2, Частина 3

Злочини групи “Вагнера” та Євгенія Пригожина

3-го травня 2021 року французьке видання RFI опублікувало журналістське розслідування, побудоване на звіті експертів Управління верховного комісара ООН по правам людини (UN OHCHR) від 31 березня 2021 року, про звірства приватних військових контракторів у країнах Африки та, зокрема, в ЦАР. Про цей звіт я писав у одному з попередніх розслідувань.

Посольство Росії в ЦАР вже встигло опублікувати лист з критикою цього звіту на своїй сторінці у Фейсбук. Вони заявляють, що «російські інструктори не є найманцями і прибули в ЦАР за офіційним запитом центральноафриканских влади після повідомлення Радбезу ООН». Однак, французькі журналісти доводять, що російські дипломати безсоромно брешуть.

На думку журналістів RFI, які отримали доступ до численних конфіденційних документів і зібрали свідчення жертв, злочини проти людяності вчиняються у країнах Африки саме бойовиками групи “Вагнера”, що маскуються під російських “військових інструкторів”.

За даними джерел, від 800 до 2000 російських найманців воюють разом з урядовою армією FACA та знаходяться на ключових контрольних пунктах і в стратегічних точках в ЦАР.

У звіті UN OHCHR, зокрема, згадують не тільки про групу “Вагнера”, а і про компанії Sewa Security Services та Lobaye Invest SARLU, що були створені в ЦАР у 2017-му та вважаються легальними прикриттями для “Вагнера”.

Одна з доповідей UN OHCHR, яку цитує французьке RFI, говорить, про “не менше ста жертв порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права, скоєних FACA та їх російськими союзниками, або тільки російськими підрозділами в період з 1 січня по середину квітня 2021 року”… Йдеться, зокрема, про “26 позасудових страт, 5 зґвалтувань і 27 випадків довільних арештів і позбавлення волі”.

Місто Бамбарі, центр однієї з 16-ти префектур ЦАР, розташований за 370 км від столиці Бангі. Воно знаходилося під контролем повстанців на чолі з екс-президентом Бозізе. 15 лютого 2021 року FACA та російські найманці захопили його. Ключову роль у взятті міста зіграли саме “вагнерівці”.

За словами свідків, яких цитує RFI, рятуючись від наступу росіян, прихильники Бозізе забігли в мечеть, де ховалися мирні жителі, жінки та діти. “Вагнерівці” увірвалися у мечеть та почали стріляти навмання. Конфіденційні доповіді експертів ООН, які стали доступні редакції RFI, підтвердили ці свідчення. В той же день, стрілянина вагнерівців повторилася і в медичному центрі при таборі для переміщених осіб. Як наслідок — мінімум один вбитий.

Серед доказів є також відео з тілами п’ятнадцяти загиблих у Бамбарі. Його автентичність підтвердили Amnesty International та свідки, яких опитали журналісти RFI. Свідки бачили процес впізнанні тіл загиблих. За їх словами, серед них були “діти і люди похилого віку, які стали жертвами випадкових куль”.

Після захоплення Бамбарі почалися “зачистки”, в ході яких підозрюваних у прихильності до Бозізе затримували та катували тільки по одному доносу чи підозрі.

Французькі журналісти знайшли також свідчення згвалтувань. 20-річна дівчина розповіла, як 15 лютого намагалася зловити в Бангі мототаксі, щоб встигнути додому до настання комендантської години. Зупинилася машина з білими чоловіками у військовій формі, тільки один з яких говорив французькою. Дівчина ідентифікувала їх як росіян. Її відвезли в незнайоме місце та залишили в кімнаті з матрацом, де її ґвалтували всю ніч “п’ятеро росіян”.

Тих, хто хоче розслідувати ці злочини та критикує росіян у ЦАР, одразу ж прирівнюють до прихильників Бозізе, або інших груп бойовиків, та погрожують застосуванням сили. Тим часом, влада ЦАР продовжує повторювати, що все, що роблять росіяни — це добре.

Таким чином, в ООН та в інших міжнародних організаціях вже мають підтверджену з декількох джерел інформацію, про злочини, які вчиняють російські найманці у країнах Африки.

Хто возить зброю для “вагнерівців” у Лівію?

Не зважаючи на жахливі подробиці звіту UN OHCHR, мою увагу привернув ще один, дуже цікавий для України, звіт про стан справ у Лівії. Цей звіт представлено спеціальною Групою експертів по Лівії 8 березня 2021 року.

Група експертів ООН по Лівії була заснована резолюцією Ради Безпеки ООН (РБ ООН) 1973 (2011) ще у 2011 році, коли у Лівії почалася війна. У 2018-му до у внутрішній конфлікт почав втручатися Кремль, підтримуючи лідера заколотників — фельдмаршала Халіфу Хафтара. Це в той самий час, коли у ЦАР росіяни, навпаки, підтримують зброєю та найманцями офіційну владу, воюючи проти повстанців Бозізе.

Група експертів ООН по Лівії надіслала офіційного листа на ім’я Голови Ради Безпеки ООН, разом зі своєю заключною доповіддю з аналізом конфлікту, в якому опосередковано беруть участь ОАЕ, Туреччина, Росія та інші країни.

Однією з частин доповіді Групи експертів є питання масових порушень збройного ембарго, накладеного на лівійські території з метою обмеження постачання зброї. На думку експертів ООН це ембарго залишається абсолютно неефективним. Адже, держави, які безпосередньо підтримують сторони конфлікту, постійно постачають нові озброєння. А, той факт, що вони контролюють весь ланцюжок поставок, ускладнює виявлення, запобігання і припинення таких порушень.

Протистояння у Лівії відбувається між Урядом національної згоди, який отримав офіційне визнання з боку ООН, та озброєними формуваннями, що примкнули до лідера повстанців Халіфи Хафтара, який оголосив себе фельдмаршалом.

На початку 2020-го року сили Хафтара напали на Тріполі та отримали контроль над нафтовими терміналами та родовищами, які і були основною ціллю повстанців, оскільки незаконна торгівля нафтою — це прибутковий бізнес. Власне цей аспект і зацікавив нашого давнього знайомого — Євгенія Пригожина.

Однак, згодом, до літа 2020 року, збройні сили Уряду національної згоди Лівії витіснили Хафтара до Сурта та Ель-Джуфри. Почалися переговори про припинення вогню, які, втім, не увінчалися успіхом. Який сюрприз?! Враховуючи участь Кремля у конфлікті…

Туреччина, яка підтримує міжнародно визнаний Уряд національної згоди, застосувала свої передові військові технології, що і стало запорукою поразки сил Хафтара на заході Лівії у 2020-му році.

Основними силами, які допомогли це зробити, стали турецькі безпілотники “Байрактар ТВ-2”, фрегати класу “Габья” з ракетними системами ЗУР MIM-23 «Хок», системи ППО ближнього радіусу дії “Коркут” та інше турецьке озброєння.

“Байрактари” забезпечували розвідку, виявлення та атакування ворожих сил. Їм протидіяли російські системи “Панцирь-С1” на шасі “Камазу”, надані силам Хафтара російською стороною. Турецькі фрегати та ракетні системи забезпечували прикриття узбережжя та аеродромів радіо-електронною розвідкою та контролем повітряного простору.

Однак, саме підтримка Росії та розгортання на боці Хафтара винищувачів-штурмовиків “МіГ-29А” та “Су-24”, а також надання нових “Панцирь-С1” забезпечило новий виток насильства та військового протистояння.

Таким чином, Група експертів ООН стверджує, що порушення збройного ембарго, ймовірно, здійснювалося як Туреччиною так і Росією. Фактично, дві країни опосередковано воювали між собою і в Лівії, і в Сирії, і в Нагорному Карабаху.

За даними Групи експертів РБ ООН, Російська Федерація передавала силам Халіфи Хафтара:

• літаки “МіГ-29А” та “Су-34”,
• модернізований варіант основного бойового танку “Т-62 МВ” (кількість невідома),
• бронетранспортери та багатоцільові автомобілі “Тигр-М”,
• зенітні комплекси “Панцирь-С1”,
• 141 повнопривідний автомобіль для пересування сил Хафтара,
• радіолокаційні системи,
• 155-мм гаубиці та 128-мм багатоствольний ракетний комплекс “Морава”, вироблений у Сербії.

Усе це не рахуючи, практично, необмеженого обсягу боєприпасів, патронів та протипіхотних мін “ПОМ-2Р”. Усе це добро потрібно було якось доставляти силам Хафтара у Лівію. Саме ці поставки і дали змогу розшифрувати схеми, які використовуються російськими спецслужбами для підтримки групи “Вагнера” озброєнням.

Удар по Ель-Джуфрі

Влітку 2019-го року, коли новообраний український парламент усе ще пив шампанське після нищівної перемоги “Слуг народу” над іншими політичними партіями, у Лівії впродовж двох тижнів знищили три вантажних літаки Іл-76ТД, якими оперували компанії, зареєстровані в Україні. З того часу, майже ніхто так і не поворухнувся з приводу цього факту…

26 липня 2019 року кілька Твіттер-акаунтів опублікували повідомлення про те, що вночі на стоянці аеропорту Ель-Джуфра (Al-Jufra) повітряним ударом було знищено два вантажні літаки Іл-76ТД з бортовими номерами UR-CMC та UR-CRP.

Згідно з повідомленнями та інформацією агентства “Аль-Джазіра”, Уряд національної згоди (Government of National Accord (GNA) написав у Фейсбук, що це його військові завдали удару по літаках, які, нібито, перевозили зброю для військ Халіфи Хафтара. Цю ж версію підтримало і видання Bloomberg.

Насправді, жодних повідомлень від GNA на Фейсбук знайти не вдалося. Однак, більшість експертів та онлайн-джерел схиляються до того, що аеропорт у Ель-Джуфрі дійсно знаходився під контролем сил Халіфи Хафтара, а удар по літакам Іл-76ТД могли наносити турецькі безпілотні комплекси “Байрактар ТВ-2”, які воювали на боці збройних сил Уряду національної згоди. Тобто, проти Халіфи Хафтара.

Можна, звісно, припустити, що літаки були знищені вогнем з землі прихильниками Халіфи Хафтара, або російськими найманцями, які воювали на його боці. Однак, в такому разі, втрачається логіка цієї військової операції, оскільки і літаки, і те, що в них було, знаходилися під контролем сил Хафтара. Територія аеропорту і прилегла до неї були в руках хафтарівців.

Дані онлайн-сервісу Flightradar24 свідчили про те, що літаки здійснювали рейси з аеропортів Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ). На скріншотах, зроблених раніше на сайті онлайн-сервісу, літаки направляються з боку ОАЕ, у бік Лівії. В той час, як та ж “Аль-Джазіра” говорить, що Єгипет, Саудівська Аравія та ОАЕ підтримували сторону Хафтара.

Навіть, онлайн-сервіс архіву інтернету показує, що у системі Flightradar24 зафіксовано виліт одного зі знищених Іл-76ТД з бортовим номером UR-CRP з аеропорту Фуджейра (ОАЕ) 25 липня 2019 року. За кілька годин до того, як по ньому завдали удару на летовищі у Ель-Джуфрі.

Літаки, знищені на летовищі Ель-Джуфра, належали офшорній компанії Infinite Seal Inc. (Британські Віргінські Острови, BVI). Вони були надані у лізинг компанії ТОВ “Європа Ейр” (ЄДРПОУ 38941487, заснована 18.10.2013), яка оперувала їх рейсами.

На даний момент, за даними сервісу YouControl, ця юридична особа переіменована і носить назву ТОВ “Оптгрупдон” та має нового власника. Однак, у період інциденту у Лівії компанія “Європа Ейр” формально належала Катерині Павловні Нефедовій.

Через місяць після інциденту у Ель-Джуфрі, наказом Державіаслужби України (ДАСУ) №1143 від 05.09.2019 року голова ДАСУ Олександр Більчук виключає з Державного реєстру цивільних повітряних суден України усі п’ять літаків, якими оперувала “Європа Ейр”. Однак, це — тільки прокладка, яка формально відповідає за рейси. Справжнім власником літаків вказано офшорку з Британських Віргінських Островів (BVI) — Infinite Seal Inc. Ось ці п’ять однакових Іл-76ТД:

• UR-CRP (заводський номер 1013409303) — знищено в Ель-Джуфрі;
• UR-CMC (заводський номер 1013407230) — знищено в Ель-Джуфрі;
• UR-EAB (заводський номер 1003403075);
• UR-CRN (заводський номер 1023412399);
• UR-BXS (заводський номер 1023411368).

За дев’ять місяців до цього, виконуючий обов’язки голови ДАСУ Сергій Коршук видав інший наказ №1265 від 03.12.2018 року. Цим наказом з Державного реєстру цивільних повітряних суден України виключено ще два Іл-76ТД, які також належали Infinite Seal Inc. Обидва були в лізингу у “Європа Ейр”:

• UR-EAA (заводський номер 0033446350);
• UR-COE (заводський номер 0093498974).

Виникає логічне запитання, що ж це за невідома офшорна компанія, яка володіє одночасно, як мінімум, сімома вантажними літаками? І, що ще цікавіше, що ж це за Катерина Нефедова, яка є одноосібною власницею компанії, що може сплачувати лізингові платежі за одночасно сім вантажних літаків, якими оперує українська ТОВ “Європа Ейр”?

Удар по Місураті

Думати про відповіді на запитання “звідки у Нефедової гроші?” не було часу, оскільки, лише через 10 днів після атаки на два Іл-76ТД на летовищі Ель-Джуфра, під новий удар потрапляє ще один вантажний Іл-76ТД з бортовим номером UR-COZ. На цей раз інцидент відбувається у аеропорту Місурата (Лівія), який знаходиться під контролем збройних сил Уряду національної згоди.

Твіттер-акаунт оглядача на ім’я Babak Taghvaee, який написав книжку про Військово-Повітряні Сили України, у декількох твітах повідомив, що літак з бортовим номером UR-COZ, який обслуговувався компанією “Alfa Air”, перевозив вантаж турецької зброї, призначеної для, визнаного ООН, Уряду національної згоди. Після посадки в аеропорту Місурата по ньому було завдано удар з безпілотників.

Судячи з твітів та публікацій лівійських джерел та мікроблогерів, відповідальність за знищення цього літака майже одразу взяло на себе угрупування фельдмаршала Хафтара.

Як і при першому інциденті у Ель-Джуфрі, одразу після атаки у Місураті блог під іменем “diana mihailova” опублікував фотографії та скріншоти маршрутів літака з сервісу Flightradar24. Цей блог вже давно обґрунтовано підозрюється у приналежності до ГРУ МО РФ.

На скріншотах видно, що літак здійснював рейси з і до Туреччини.

Рівно за місяць до знищення третього Іл-76ТД, той самий “грушний” блог “diana mihailova” вже писав про цей літак з бортовим UR-COZ, так само зображуючи його маршрути з Туреччини до аеропортів, контрольованих Урядом національної згоди. Однак, у заголовку публікації чомусь був меседж, що він, нібито, постачає зброю обом сторонам конфлікту, хоча на території аеропортів, що контролювалися силами Хафтара його помічено не було.

Пізніше, голова ДАСУ Олександр Більчук видав наказ № 1078 від 20.08.2019 року, яким виключив з Державного реєстру цивільних повітряних суден України Іл-76ТД з бортовим номером UR-COZ (заводський номер 1023410355).

У цьому наказі було вказано, що літак належить офшорній компанії, зареєстрованій у Шотландії — “VOLARIS BUSINESS LP”. А його орендарем та оператором виступала українська компанія ТОВ “СКАЙАВІАТРАНС” (ЄДРПОУ 41070142 заснована 06.01.2017).

Відповідно до інформації сервісу Youcontrol, у 2017 році компанія “СкайАвіаТранс” носила назву ТОВ “Фаленкорт” і була заснована у Києві двома компаніями ТОВ “Бізнес Пропозиції” (40861833) та ТОВ “Юрбизнес Консалтинг” (40855276) зі статутним капіталом у 150 гривень.

Впродовж останніх чотирьох років майже усі юрособи, задіяні у схемі корпоративної власності, змінили свої назви, бенефіціарів та директорів. З високою ймовірністю можна сказати, що більшість цих суб’єктів були підставними.

Після інциденту у Місураті коментарі для медіа роздавала директорка ТОВ “СкайАвіаТранс” Олена Малахова. Всього за чотири роки у “СкайАвіаТранс” змінилося п’ять директорів. Зараз цю посаду обіймає Тарас Олександрович Одайський. Він же є і власником. Крім того, за даними Youcontrol, Одайський пов’язаний ще з 34 українськими компаніями.

Згідно з даними британських відкритих реєстрів Companies House, окрім ТОВ “СкайАвіаТранс” Олена Малахова контролювала і офшорну компанію “VOLARIS BUSINESS LP” (SL026852). Ця офшорка, за даними Державіаслужби, була фактичним власником літака Іл-76ТД UR-COZ, знищеного у Місураті.

У січні 2020 року Олена Малахова трагічно загинула у авіакатастрофі українського рейсу МАУ PS752 при вильоті з аеропорту Тегерану, який був збитий іранською ракетою, що могло бути російською спецоперацією.

За даними видання KyivPost, Олена Малахова була однією з двох українських пасажирок, які летіли рейсом Тегеран-Київ. Ще дев’ять загиблих українців були членами українського екіпажу авіакомпанії МАУ. Що саме робила Олена Малахова у Тегерані достеменно не відомо до сьогодні.

Пізніше, українське видання Mind.ua опублікувало своє розлідування, в якому український експерт пов’язує смерть Малахової з діяльністю її компанії у Лівії.

Російська пропаганда та звинувачення України у поставках зброї

16 лютого 2020 року на телеканалі “Россия 24” показали репортаж російського пропагандиста Олександра Рогаткіна з Лівії. Вже не один рік Рогаткін обслуговує медійні забаганки Євгенія Пригожина та вагнерівців в усіх гарячих точках, де вони воюють. З натхненням російський пропагандист героїзує вбивць та ґвалтівників, що скоюють свої злочини у Сирії, Лівії та ЦАР.

У своїх репортажах Рогаткін легко і невимушено розкриває цінну інформацію, яку можна використовувати для розслідування злочинів вагнерівців. Саме тому я ретельно слідкую за його творчістю. Його репортаж з ЦАР на початку 2021 року став підставою для одного з моїх попередніх розслідувань, до якого ми ще повернемося у цій доповіді.

За рік до того, у лютому 2020-го, Рогаткін намагався посилити наратив про те, що українські літаки та їх екіпажі доставляють зброю обом сторонам конфлікту у Лівії, чим порушують ембарго.

Такі звинувачення України звучать з боку Кремля вже більше десяти років. Як тільки стало відомо про знищення літаків, цей пропагандистський наратив почав поширюватися з новою силою. Однак, як виявилося, цьому була конкретна причина.

Як я писав вище, грушний блог “diana mihailova” почав писати, що українські літаки доставляють зброю обом сторонам конфлікту в Лівії, ще до атак на самі літаки. Іншими словами, ГРУ МО РФ та його інформаційні джерела хотіли переконати всіх, що російська зброя, яка надходить до повстанців Халіфи Хафтара, доставляється українськими компаніями.

Насправді ж, за українськими компаніями стояли люди, які, щонайменше, активно співпрацювали з російськими спецслужбами. А, щонайбільше — просто були їх агентурою в Україні.

Що говорять експерти ООН

20 сторінок “лівійського звіту” РБ ООН присвячено питанням порушень міжнародного ембарго, яке було накладене на Лівію ще у 2011 році. Ще кількасот сторінок містять додатки з документальними підтвердженнями цих порушень (наприклад, транспортні накладні рейсів Іл-76, з вказанням, хто саме був постачальником, та звідки саме надходив вантаж).

Експерти групи жаліються у звіті, що Йорданія, ОАЕ та Туреччина не надали відповідей на письмові запити, які їм надсилалися. В той же час, вказано, що українська сторона реально і регулярно співпрацює з експертами ООН.

Незважаючи на дефіцит інформації, експерти ООН у хронологічному порядку зафіксували десятки конкретних фактів порушення ембарго різними країнами, в тому числі і Росією.

Досліджуючи “повітряний міст” в Лівію, через який до гарячої точки переправлялася зброя, Група експертів ООН виявила, що авіакомпанії-оператори дуже швидко реагують на санкції та будь-яку інформацію, якщо вона заважає їм робити їх чорну роботу “доставки смерті”. Вони діють набагато швидше за міжнародне товариство або національні правоохоронні органи.

“Збройні барони” сучасності вдаються до приховування своєї діяльності, зміни реєстрації повітряних суден та зміни компаній-операторів. Якщо така авіакомпанія-оператор підозрює, що привернула до себе занадто пильну увагу, то створюється нова компанія в новій юрисдикції і повторно орендує той же літак у власника.

Сам власник уникає потенційного внесення до санкційних списків, так як він здає повітряне судно в оренду без екіпажу, тобто усю відповідальність несе новостворена компанія-оператор, яка може бути в будь-який момент ліквідована.

Для демонстрації такої схеми експерти ООН наводять літак Іл-76ТД, яким раніше, також, оперувала українська компанія “Європа Ейр” (бортовий номер UR-CRQ, заводський номер 1023414450). Він також належав офшопці Infinite Seal Inc.

При кожній передачі літака іншому оператору бортовий номер змінювався, тому експерти ООН намагаються відслідковувати літаки по заводським (серійним) номерам. Це все одно, що відслідковувати смартфон не по номеру сім-карти, яка в нього вставлена, а по номеру IMEI.

Так, експерти виявили, що з 19 жовтня 2018 року цей літак був у лізингу компанії, зареєстрованої у Казахстані, під назвою “AZee Air” (бортовий UP-I7654). З 4 травня 2020 року бортом оперували українська “Флай Скай Ейрлайнс” (бортовий EX-76004), та її киргизька “сестра” Fly Sky Airlines Kyrgyz Republic. 1 жовтня 2020 року на сторінці FlySky у Фейсбук розміщені (архів) фотографії завантаження цього літака. А вже 10 жовтня 2020 року, за даними експертів ООН, літак був викуплений компанією Leya LLC (Вірменія) та переданий компанії-оператору “Atlantis European Airways LLC” (EK-76074).

За час спостережень експертів ООН літак змінив кількох операторів і був зареєстрований в трьох різних національних авіаційних регістрах. Таким чином, покарання оператора за незаконне використання даного конкретного повітряного судна нічого не дасть, оскільки сам літак не належить компанії і не може бути “заморожений” як актив. Справжній власник може здати його в лізинг іншому оператору, ліквідувавши оператора, який “попався”.

Саме тому, на думку експертів, санкції необхідно застосовувати саме до літаків. Так само, як це застосовується до суден. На них повинні поширюватися примусові заходи по зняттю з реєстрації, заборони на посадку, заморожування активів, тощо.

Експерти ООН намалювали спеціальну схему власності та оренди літака UR-CRQ.

Цей же літак згадувався у грушному блозі “diana mihailova”, але вже з бортовим номером UP-I7654. У блозі йшлося про те саме — нібито, це український літак, який продовжує возити зброю до Лівії.

Як бачимо, ця схема не включає компанії “Європа Ейр”, оскільки вона контролювала літак до того періоду, який вивчали експерти ООН. Натомість там є інша українська компанія-оператор ТОВ “Флай Скай Ейрлайнз” (ЄДРПОУ 43061957) та її “киргизька сестра” FlySky Airlines Kyrgyz Republic, які вже були фігурантами іншого мого розслідування про вагнерівців.

Той самий пропагандист Рогаткін, знімаючи свій репортаж з ЦАР про доставку російської зброї до Бангі, випадково зняв “засвітив” Іл-76TD (EX-76003, заводський номер: 1033418596), який здійснював для російських спецслужб перекидання техніки та озброєння для вагнерівців у ЦАР.

Згідно з даними сервісу YouControl, ТОВ “Флай Скай Ейрлайнз” (43061957) зареєстроване 14.06.2019 та належить Резніченко Олександру Сергійовичу. Він також є власником ТОВ “СА-Карго” (38317168). YouControl також показує контактний телефонний номер компанії “СА-Карго”, який належить самому Резніченко — “097 473 23 28”. Мобільні сервіси GetContact та CallApp, через які я “пробив” цей номер, свідчать, що абоненти Резніченка записують його номер, вказуючи, що він є представником “Європа Ейр”.

Крім того, французьке видання “Africa Intelligence” пише, що компанія “Флай Скай Ейрлайнз” частково успадкувала літаки, які раніше орендувала компанія “Європа Ейр”. А разом з ними, в нову компанію перейшли і авіатехніки, та, можливо, пілоти. Іншими словами, це та сама компанія, тільки з новою назвою.

Російський сервіс “Russian Planes” пише про те, що принаймні чотири літака Іл-76ТД з бортовими номерами UR-COE (заводський 0093498974), UR-EAB (заводський 1003403075), UR-BXS (заводський 1023411368) та UR-CRN (заводський 1023412399) були передані від компанії “Europe Air” до компанії “Fly Sky Airlines”. (Архівована копія сторінки)

Іл-76ТД, який був згаданий у моєму попередньому розслідуванні про поставки російської зброї до ЦАР (бортовий номер EX-76003, заводський 1033418596), потрапив у керування до “Флай Скай Ейрлайнз” з рук іншої авіакомпанії — “Azee Air” (Казахстан), яка, за даними звіту Групи експертів ООН, виконувала вантажні рейси для доставки зброї бойовикам Халіфи Хафтара та вагнерівцям.

За даними сервісу “Russian Planes”, коли цей літак знаходився під контролем “Azee Air”, то мав бортовий номер UP-I7650. Тві-блогери також неодноразово помічали його на шляху з ОАЕ до Лівії.

Після того, як стало відомо, що літаки “Azee Air” здійснили біля 100 рейсів до Лівії, транспортуючи зброю силам Хафтара всупереч міжнародному ембарго, влада Казахстану скасувала видану цій компанії ліцензію. Група експертів ООН зафіксувала усю хронологію участі цього літака у підтримці “повітряного мосту” для сил Хафтара.

“Українські” неукраїнські Іл-76ТД

Серед півмільярду фактів, які викладені у цьому та попередніх моїх розслідуваннях, дуже легко сховати російську брехню про “українські літаки”. Тому, давайте підсумуємо, що нам вдалося встановити.

Громадянська війна у Лівії триває з 2011 року. Євгеній Пригожин, власник та інвестор групи “Вагнера”, зацікавився Африкою та її корисними копалинами у 2017 році. А реалізувати конкретні проекти почав вже з 2018-го. Зокрема, брати участь у перемовинах високого рівня з Халіфою Хафтаром. З тих пір до Лівії і прибувають бойовики групи “Вагнера”. У 2019-му році в Лівії затримали емісара Пригожина — Максима Шугалея.

Влітку 2019-го року, коли грушні онлайн-джерела дезінформації почали кампанію по звинуваченню України у порушенні міжнародного ембарго та торгівлі зброєю в Лівії, десятки літаків (зокрема, Іл-76ТД) вже здійснювали сотні рейсів, щоб підтримувати Халіфу Хафтара зброєю та бойовиками “Вагнера”.

Наприкінці липня 2019 року турецькі “Байрактари” знищують два літаки, які, ймовірно, доставили вантаж силам Халіфи Хафтара. Виявилося, що літаками оперувала киянка Катерина Нефедова (1953 року народження), формальна власниця компанії “Європа Ейр”. Літаки належали офшорній компанії з BVI — Infinite Seal Inc.

Менше ніж через два тижні, бойовики Халіфи Хафтара (а, можливо, і вагнерівці, що воюють на його боці) за допомогою безпілотників знищують літак, який доставив вантаж їх супротивникам — Уряду національної єдності.

Оператором, на цей раз, є українська компанія “Скайавіатранс”, а належать вони шотландській офшорці “VOLARIS BUSINESS LP”. Щоправда, в цьому випадку директорка “Скайавіатранс” Олена Малахова, одночасно мала контроль і над українською, і над офшорною компанією. Потім Малахова загадково гине у авіакатастрофі.

Я ризикну висловити припущення про те, що друга атака на літак “Скайавіатрансу” у Місураті була своєрідною помстою з боку вагнерівців за знищення “Байрактарами” вантажів, що надходили силам Халіфи Хафтара. В цьому контексті смерть Малахової у авіакатастрофі під Тегераном виглядає ще більш загадково і тривожно.

Чиї ж літаки?

Хоч власників обох офшорних компаній встановити і не вдалося, обидві вони “засвітилися” у відкритих джерелах, що дає змогу уявити собі характер їхньої діяльності.

Так, у березні 2016 року журналіст видання “Наші Гроші” Юрій Ніколов повідомив, що частка проросійського “17-го каналу”, створеного журналістом Жаном Новосельцевим, була продана офшорній компанії “TIBERIA INVEST LLP”. Ця офшорка отримала повний контроль над ТОВ “Медіа коммерс девелопмент” (39445418), яке, у свою чергу, володіло ТОВ “Інформаційне агентство “17 канал” (39632439).

Ще через півроку український журналіст Богдан Буткевич написав на своєму профілі на Фейсбук, що TIBERIA INVEST LLP може бути пов’язана з офшоркою ZAGRANITSA INTERNATIONAL MEDIA GROUP, яка надає туристичні та медійні послуги.

Ви, звичайно, спитаєте, до чого тут наші літаки в Лівії? Справа в тому, що у компаній TIBERIA INVEST LLP (володіє проросійським “17-м каналом”), VOLARIS BUSINESS LP (володіла літаком, знищеним у Місураті) та ZAGRANITSA INTERNATIONAL MEDIA GROUP LLP (надає в Україні медійні послуги) — одні й ті самі засновники.

Кожна з трьох офшорок має у складі своїх засновників ті самі дві компанії — Oloniya Limited та Warias Business LTD (компанії з такою назвою існують як у британській юрисдикції, так і у Белізі). В свою чергу Oloniya Limited “засвітилася” ще і у історії з виводом активів Олександра Януковича у готелі “Братислава”.

З компанією Infinite Seal Inc., якій належать знищені турецькими “Байрактарами” у Ель-Джуфрі літаки, усе не так просто. Ймовірно, що, окрім здачі літаків в оренду, компанія нічим не займається та намагається не світитися. Та, зв’язки з компаніями-операторами розкривають багато фактів.

Український “Центр дослідження Африки” на своїй сторінці у Фейсбук припустив, що Infinite Seal Inc. є лише фірмою прокладкою, яка пов’язана з “Veteran Avia LLC”. Компанії з такою назвою зареєстровані у Вірменії, Греції, Індії, Пакистані, Великобританії та, навіть, Україні.

За допомогою онлайн-сервісу “Архів Інтернету”, вдалося побачити, яким був видалений сайт компанії — veteranavia.com, та що на ньому було написано до видалення.

Як виявилося, інформація “Центру дослідження Африки” підтверджується. На сайті компанія пропонує послуги вантажних авіаперевезень за допомогою трьох Boeing 747–200 та п’яти Іл-76. Керівником та власником є Джайдіп Мірчандані (Jaideep Mirchandani).

Через місяць після знищення літака “СкайАвіаТранс” в Місураті, журналісти російського медіа “Проект” спільно з колегами з центра “Досьє” та видання The Daily Beast, опублікували розслідування про інтереси Євгенія Пригожина у Лівії. За їх словами, які, поки що, не знаходять підтвердження, до серпня 2016 року засновником української компанії ТОВ “Європа Ейр”, яке було зареєстровано в Україні у 2013 році, був саме Джайдіп Мірчандані.

Однак, на момент мого першого розслідування, щодо літаків, які переміщують російські озброєння, інформація про Джайдіпа Мірчандані у сервісі Youcontrol була відсутня. У відомостях щодо “Європа Ейр” було вказано, що засновницею компанії аж до серпня 2019-го була Катерина Нефедова.

Оскільки сервіс Youcontrol регулярно оновлює свої дані з реєстрів Міністерства юстиції України, це може означати лише дві речі. Або російські журналісти у своєму розслідуванні опублікували хибну інформацію. Або ж, хтось навмисно підчистив інформацію стосовно Джайдіпа Мірчандані в українських реєстрах, що є кримінальним злочином.

Російські журналісти також стверджують, що Мірчандані є засновником і виконавчим директором компанії Sky One з офісом в ОАЕ. За їх інформацією, підтверджень якої не зафіксовано, він народився в Індії, вчився на інженера в Баку і вільно володіє англійською та російською. А також мав авіабізнес в Британії і Росії.

У 2014 році США включили Мірчандані і членів його сім’ї, а також кілька його компаній в санкційні списки. За твердженням Вашингтона, родина Мірчандані була залучена в діяльність по підтримці сирійського режиму, а пов’язані з Мірчандані компанії доставляли «велику кількість російської валюти уряду Сирії». Серед компаній, зокрема, згадувалася і “Veteran Avia LLC”.

Крім Veteran Avia під санкції потрапили Rayyan Air Pvt Ltd, Aerospace One S.A., Agneet Sky Limited, Aeolus FZE, Aerospace Company FZE, Aircon Beibars FZE.

У 2016 році Мірчандані був виключений з санкційного списку після подання апеляції, однак усі згадані компанії залишилися під санкціями.

На сайті компанії “Ветеран Авіа”, якою володів Джайдіп Мірчандані, була розміщена інформація про п’ять літаків Іл-76ТД, що, ймовірно, належали Мірчандані.

Чотири з п’яти “ветеранських” Іл-76 опинилися в руках українських компаній “Європа Ейр” та “Флай Скай Ейрлайнз”, які здійснювали за їх допомогою поставки зброї в інтересах російської розвідки та вагнерівців:

1. EK-76381, заводський номер 1033418596. У 2014 році потрапив у власність Infinite Seal Inc. та був наданий у лізинг, спочатку “Azee Air” (Казахстан, UP-I7650), а потім “Флай Скай Ейрлайнз” (Україна, EX-76003).
2. EK-76787, заводський номер 0093495854. Переданий до “Космос — РКК Энергия”. Знищений у 2014 році.
3. EK-76812, заводський номер 1013407230. У 2012 році контролювався компанією “Grixona” (Молдова, ER-IAL). З 2013 року — компанією “Ветеран” (Україна, UR-CMC), а пізніше, з 2014-го — “Європа Ейр”. Був знищений у Ель-Джуфрі 26.07.2019.
4. EK-76401, заводський номер 1023412399. З 2013 року оперувався молдовськими компаніями “Grixona”, “Sky Prim Air”, “ Oscar Jet” під бортовим номером ER-IAZ. З травня 2018-го контролювався “Європа Ейр” (UR-CRN), а потім “Флай Скай Ейрлайнз” (UR-FSC).
5. EK-76783, заводський номер 0093498974. У жовтні 2015 року переданий від “Veteran Avia” (Вірменія) компанії “Європа Ейр” (UR-COE).

Висновки

За даними медіа, внаслідок атаки на літаки в Ель-Джуфрі, загинув український пілот Володимир Бухальський з Мелітополя, який раніше служив в 25-й бригаді транспортної авіації, а потім вийшов на пенсію.

У 2011 році він давав інтерв’ю українському виданню «Обозреватель» в якості командира екіпажу військового Іл-76. Він евакуював українських громадян з Тріполі, — тоді громадянська війна в цій країні тільки починалася.

Ймовірно, він був найнятий співробітниками компанії “Європа Ейр” для здійснення польотів у Лівію, у зв’язку з відсутністю нормальної роботи у нормальних українських компаніях.

Таким чином, не виключається, що український бойовий пілот став жертвою розгалуженої агентурної мережі російських спецслужб в Україні, яка не тільки підставляє міжнародний імідж України під постійні звинувачення у порушенні ембарго та незаконній торгівлі зброєю, але і тотально корумпує українські державні органи. А як інакше стерти з мін’юстівських реєстрів ім’я Мірчандані?

До цього часу не видно реакції українських державних органів ні на інформаційні атаки з боку медіа-мереж ГРУ, ні спокійну перереєстрацію компаній, які продовжують здійснювати повітряні перевезення зброї для групи “Вагнера” в Лівії, в Сирії та у ЦАР.

Крім того, не дуже зрозуміло, з якої причини Сполучені Штати Америки у 2016 році виключили Джайдіпа Мірчандані та його родичів з санкційних списків, якщо він завжди відверто і публічно заявляв, що погодиться доставляти будь-що будь-куди?

Відповідальність за смерть українського пілота лежить на тих, хто увесь цей час закривав очі на очевидні речі та неспростовні аргументи, які вдалося зібрати з відкритих джерел в одну велику статтю за декілька днів.