“Палац Путіна” та український бандюк

Фільм-розслідування про “палац Путіна” у російському Геленджику, опублікований Олексієм Навальним на Youtube в першу добу набирав перегляди зі швидкістю 1 мільйон на годину. Критикувати і переказувати його ми не збираємося, хоча обсяг викладеної інформації і документів вражає.

Такі розслідування можуть тягнутися роками, а для їх організації потрібен великий штат людей і доступ до багатьох документальних джерел, які прості активісти-антикорупціонери в авторитарній Росії навряд чи можуть отримати. Однак, українським читачам, напевно, було б цікаво дізнатися, який зв’язок “палац Путіна” має з Україною.

“Зіц-предсєдатєль Фунт” для царя

У березні 2011 року російське видання “Коммерсант” опублікувало інтерв’ю з бізнесменом Олександром Пономаренком, в якому він визнав, що придбав комплекс, який називають “палацом Путіна”. Журналісти Юлія Ярош та Ілля Булавінов, які брали інтерв’ю, запитали його, чи правда те, що сума покупки становить $350 мільйонів. У відповідь на це, Пономаренко сказав, що “це близько до правди”. Це інтерв’ю згадав і Олексій Навальний у своєму розслідуванні.

Однак, відразу після цього Навальний продемонстрував фінансовий звіт офшорної компанії Kernicom Enterprises Limited, яка була закрита і знята з реєстрації у грудні 2019 року. Інформація про цю компанію, з’явилася у відкритих даних про власників ООО “Рирус”, яке, в свою чергу, володіло тим самим “палацом Путіна”. Так само, цей кіпрський офшор входив до складу засновників ООО “Индокопас” — іншого власника об’єктів нерухомості на тій самій території.

У згаданому звіті йдеться про те, що у 2011 році кіпрська компанія Kernicom Enterprises Limited дійсно перевела на рахунки російської компанії ООО “Рирус” 356 тисяч 633 долари. Щоправда, необхідно зазначити, що таким чином, кіпрська компанія увійшла своїми фінансовими активами у склад компанії ООО “Рирус”, яка належала найближчому путінському товаришу Миколі Шамалову.

Таким чином, замість $350 мільйонів, які раніше підтверджував Пономаренко, за “палац Путіна”, фактично, було сплачено в тисячу разів менше, всього $350 тисяч — вартість квартири у Москві. Але звідки ж взявся цей добродій, який зекономив на купівлі цілого палацу 99,9% його вартості?

Хто такий Олександр Пономаренко?

Олександр Анатолійович Пономаренко народився у 1964 році у кримсько татарському місті Білогірськ (раніше мав назву Карасубаза́р), що у Криму. Щоправда, на той момент, коли він народився, кримські татари були вже чверть століття як депортовані зі своїх земель радянською владою.

Джерело

Якщо вірити російським виданням, у 18 років Олександр Пономаренко вступив до Сімферопольського державного університету з бажанням стати фізкультурником, тобто на факультет фізвиховання. За словами самих кримчан, згаданий факультет представляв собою “альма-матер” для усіх “видатних” героїв бандитських 90-х у Криму.

За час навчання Пономаренко став успішним боксером, однак, у 1983 році, за рік після вступу до навчального закладу, його запроторили в армію, а навчання він закінчив тільки у 1988-му.

Куди ж дорога спортсмену, дембелю і викладачу фізичного виховання у Криму 90-х років? Правильно! В одну з банд, які панували на півострові — “Сейлем” (від назви популярних, в той час, сигарет “Salem”). Олександр Пономаренко згадується у книзі кримінального журналіста Костянтина Чернецова “Крим бандитський”.

За його словами, “Пономарь” (кличка Пономаренка у банді), на той час, працював з “Гунєй” (Володимиром Гужевим), який займався “розводом лохів”, граючи в наперстки. “Пономарь” використовував свою фізичну силу, в разі якщо гравці помічали обман. Саме тоді Пономаренко познайомився зі своїм одвічним партнером, також нині російським мільярдером і колишнім депутатом ДержДуми — Олександром Скоробогатько.

У той час угруповання “Сейлем” воювало з бандою “Башмаки”, яскравим представником якого є нинішній псевдо-прем’єр Криму Аксьонов, на прізвисько “Гоблін”. До 1996 року обидві банди, практично, винищили одна одну після ряду замовних вбивств, перестрілок та інших конфліктів. Зокрема, згаданий вище Костянтин Чернецов пише про те, що Олександр Скоробогатько разом з “Гунєй” (Гужевим) у 1989 році здійснювали спробу замаху на свого конкурента по бандитському світу Олега Дзюбу, після того як сам Дзюба вчинив замах на Гужева.

В середині 90-х Олександр Пономаренко та його близький друг Олександр Скоробогатько вже спливають у Москві, де з простих “торпед” стають респектабельними співвласниками банків та членами рад директорів. Яким чином такі метаморфози могли статися з учорашніми спортсменами, які прикривали гру в наперстки — не відомо.

Так, Пономаренко і Скоробогатько входять до ради директорів московського “Автокронбанку”, заступником голови правління якого був їх земляк з Криму Валерій Аксьонов. Про його родинні зв’язки з нинішнім прем’єром Криму наразі не відомо. Після, нібито, внутрішнього конфлікту, Пономаренко та Скоробогатько вирішують покинути “Автокронбанк” та купити частину іншого маленького банку “Ялосбанк”.

Цікаво, що слово “ялос”, грецькою мовою “берег”, може бути одним з варіантів народження назви міста Ялта, де, також, з 1996 року існував “Ялтабанк” (ЄДРПОУ 2073574), який був позбавлений ліцензії у 2003-му після низки скандалів. У відкритих джерелах є припущення, що його могли використовувати для відмивання брудних коштів кримські банди. Усе це спонукає думати, що Пономаренко і Скоробогатько з’явилися у складі співвласників московських банків не просто так — не виключено, що їх могли відправити у Москву “смотрящімі за общаком” кримських банд. Слід також згадати і активність мера Москви Юрія Лужкова у Криму в 1990-х роках.

У 1997 році проти “Ялосбанку” було порушено низку кримінальних справ за активної участі мера Москви Юрія Лужкова. Три співвласники “Ялосбанку” загинули. Труп Романа Фрумсона знайшли на віллі іспанського курорту Марбей. Бабек Серуф помер в Москві (офіційна версія — менінгіт). Олександра Гольцова розстріляли у Москві.

Одночасно з цим, Пономаренко і Скоробогатько стали співвласниками “Русского генерального банку” (РГБ), головою правління якого був той самий кримчанин Валерій Аксьонов. У 2004 році “Русскій генеральним банк” зливається з “Банком інвестицій і заощаджень”, які разом утворюють “Інвестсбербанк”, який був пізніше проданий угорському OTP Bank за 477 мільйонів доларів. Усе це супроводжується великою чисельністю публікацій про фігурування “РГБ” у кримінальних справах та обмані вкладників.

Ще до продажу банківських активів, Пономаренко і Скоробогатько пропонують співпрацю власнику стивидорного бізнесу (увесь спектр сервісів в морських портах) Сергію Шишкарьову. Українцям Шишкарьов відомий як один з потенційних замовників вбивства російського журналіста Аркадія Бабченка. Шишкарьов створив першу компанію, що надавала стивідорні послуги в Новоросійському морському торговельному порту (НМТП ), вона мала назву “Дело”.

Спочатку “Русскій генеральний банк” обслуговував компанію “Дело” Шишкарьова. А потім, обмінявшись корпоративними активами, увійшов у склад управлінців НМТП. На початку 2006 року Шишкарьов та його партнери продали “кримським браткам” Пономаренку та Скоробогатьку свій пакет акцій НМПТ. Угоду обслуговував, так званий, “фінансовий спецназ” Михайла Фрідмана з компанії “Альфа-Еко”.

Новоросійський порт — це, передусім, контроль над контрабандними потоками та перевалка нафти і нафтопродуктів. Через останній фактор у Пономаренка та Скоробогатька виникає конфлікт з державною компанією “Транснефть”, яку очолював близький до Путіна колишній генерал ФСБ Микола Токарев. Скоріше за все, саме через цей конфлікт, Пономаренко і Скоробогатько залучили іншого друга Путіна Аркадія Ротенберга. Це допомогло їм вигідно продати свої частки Зіявудіну Магомедову та “Транснефті”, і вийти зі стивидорного бізнесу. Відтоді, їх доля нерозривно пов’язана з другом Путіна — Аркадієм Ротенбергом.

Браток-мільярдер і послуга царю

Як тільки Пономаренко став близьким бізнес-партнером Ротенберга, виконання “царських доручень”, було тільки справою часу. Від угоди з Зіявудіном Магомедовим та “Транснефтью” у Пономаренка з’явилися вільні кошти (близько 2 млрд доларів), які без підозр можна було використати на купівлю якогось розкішного об’єкту. Тим більше, що спільним бізнесом Ротенберга, Пономаренка та Скоробогатька став, зареєстрований на острові Джерсі, офшорний холдинг “TPS Real Estate Holding Ltd”, що займався нерухомістю та девелопментом.

Саме тоді Пономаренко і міг отримати від свого старшого партнера Ротенберга завдання — купити для його “августійшого” друга палац на березі Чорного моря. Що Пономаренко і виконав, та через 10 років попав у розслідування Олексія Навального.

Десь через півроку після того, як Пономаренко купив для Путіна палац в Геленджику, в Києві було створено компанію ТОВ “ТПС Нерухомість Київ” (ЄДРПОУ 38203923). Спочатку, до складу засновників компанії входили швейцарці, які, ймовірно, здійснювали фінансове обслуговування бізнесу, а також Ігор Ротенберг — син Аркадія Ротенберга. Потім його частка була перереєстрована на доньку — Лілію Ротенберг. Причиною чехарди була агресія проти України та внесення Ротенберга у санкційні списки.

Головним активом компанії Ротенбергів-Пономаренка в Україні був торгівельний центр “Оушен Плаза”, що знаходиться на виході зі станції метро “Либідська” у Києві.

Страсті навколо Ротенбергів

2 жовтня 2014 року, у розпал російської агресії проти України, нинішній міський голова Дніпра Борис Філатов підтвердив, що його друг Геннадій Корбан дзвонив директору торгівельного центру “Оушен Плаза” і “запропонував здаватися”. За словами окремих журналістів, в розмові Корбан, нібито, пообіцяв націоналізувати торгівельний центр, що належав Ротенбергу та його партнерам, в якості помсти за викрадення активів групи “Приват” у Криму, зокрема, компаній, що здійснювали дистрибуцію нафтопродуктів.

Через п’ять років з’явилися чутки про можливість купівлі торгівельно-розважального центру компанією Томаша Фіали “Dragon Capital”. Однак, в результаті, актив викупив київський бізнесмен-девелопер Василь Хмельницький. Але за даними сервісу Youcontrol, Лілія Ротенберг як і раніше входить у склад бенефіціарів “ТПС Нерухомість Київ”. Чи веде компанія якусь активність в Україні, наразі, не відомо.

З високою ймовірністю, можна припустити, що після оприлюднення розслідування Навального про царську нерухомість, з Кремля надійде команда Олександру Пономаренку вийти до журналістів та підтверджувати легенду про купівлю і володіння “палацом Путіна”. Дуже цікаво буде подивитися, як колишня “торпеда” кримської банди виправдовує колишнього опера ленінградського Управління КДБ.

Ex-deputy minister of information policy of Ukraine. Founder of the Institute for Postinformation Society. Founder of OSINT Academy. Infowars practician.

Get the Medium app

A button that says 'Download on the App Store', and if clicked it will lead you to the iOS App store
A button that says 'Get it on, Google Play', and if clicked it will lead you to the Google Play store