Володимир Сівкович — 30 років зради. Частина четверта. Зрадливі печатки таємного повітряного флоту

Скрін з відео ДБР — бесіда В. Сівковича та О. Кулініча. Експерти, обізнані зі справою, підкреслюють, що під псевдонімом “Охотнік” приховувався не А. Наумов

Публічний інтерес, який викликала публікація перших трьох частин саги про одного з найталановитіших вихідців з КДБ — Володимира Сівковича — має один цікавий наслідок. По ходу публікації шпигунської саги різні люди почали звертатися для того, щоб поділитися інформацією, яка стала їм відома в період роботи чи служби на тих підприємствах і в тих державних органах, які, так чи інакше, перетиналися з діяльністю фігурантів багатосерійного розслідування.

На підставі цих свідчень та інформації з відкритих джерел, народилася четверта частина росзлідування, яка розкаже детальніше про те, як побудований авіа-бізнес, що використовувався для доставки вантажів та озброєнь для найманців групи “Вагнера” в країнах Африки.

Як почалася історія

Можливо, якби не спланований авіаудар турецьких БПЛА “Байрактар” в лівійській Аль-Джуфрі по двом літакам Іл-76, які привезли для війська Халіфи Хафтара невідомий вантаж — ми б так ніколи і не довідалися, ні про авіабізнес Володимира Сівковича, ні про роль в ньому юридичної компанії “Юрімекс”.

Через цей інцидент стало відомо, що літаки з бортовими номерами UR-CMC та UR-CRP, які експлуатувала українська компанія ТОВ “Європа Ейр” (38941487), зареєстрована в жовтні 2013 року, використовувалися для доправлення вантажів силам Халіфи Хафтара, якого підтримувало МО РФ.

Причиною авіаудару, очевидно, був той факт, що турецькій стороні, яка підтримувала Уряд національної згоди (Тріполі), набридло спостерігати, як літаки українських авіакомпаній “Європа Ейр”, “ЗетАвіа” та “Флай Скай Ейрлайнз” забезпечують “повітряний міст” між аеропортами Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), які підтримували сили фельдмаршала Хафтара, та аеропортами, що знаходилися під контролем його вояків. Іншими словами, турецькі нерви здали, побачивши нівелювання їх зусиль.

Діяльність вказаних компаній вже кількаразово була описана в медіа, однак, і компанії, і літаки продовжують працювати і перевозити вантажі. За виключенням, хіба що, “Європа Ейр”, дію Сертифіката експлуатанта якої Державіаслужба припинила після атаки в Аль-Джуфрі.

Що ж стосується українських авіакомпаній “ЗетАвіа” та “Флай Скай Ейрлайнз”, які неодноразово вказувалися у звітах експертних груп ООН, як інструменти порушення міжнародного збройного ембарго, то вони спокійно продовжують свою діяльність. А, кримінальні справи щодо них можуть бути засекречені українськими правоохоронними органами.

Драматична історія української вантажної авіації починається з формування державного підприємства Міноборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” (УАТК, 24964464), про яку ми писали в першій частині розслідування.

УАТК була створена у липні 1997 року. В 1998 році її очолив екс-керівник “Укрспецекспорта” Андрій Кукін, який у 2003 році стає директором в “Авіакомпанії “Віта”, що належала Сівковичу.

Згодом, УАТК створює вебсайт, на якому пише, що контролює більше 150 повітряних суден, в тому числі Іл-76, Іл-78, Ан-12 та Ан-26.

Вебсайт УАТК

Ще трохи пізніше, вебсайт компанії оновлюється. На одній зі сторінок можна прочитати повну історію створення компанії. На російському вебсайті “Russian Planes”, який являє собою онлайн-базу даних по літаках, також є сторінка, присвячена УАТК. Щоправда, там йдеться тільки про 38 повітряних суден (а, не більше 150), які потрапляли в оперування УАТК. З них — 23 літаки Іл-76 та Іл-78, та 5 літаків Ан-26.

Принаймні три літаки Ан-26 були передані від УАТК до “Авіакомпанії “Константа”, яка була створена в Запоріжжі зусиллями Костянтина Григоришина та Володимира Сівковича:

• Ан-26 — UR-UDM / 0909;
• Ан-26Б — UR-UCP / 4407;
• Ан-26Б — UR-UDS / 7808.

Ще однією цікавою частиною історії української вантажної авіації є компанія-фантом Закрите акціонерне товариство Авіаційна компанія “Вантажні авіалінії України” (19091287). Ймовірно, компанія була створена у 1992 році під контролем Державного департаменту цивільної авіації (Міністерство транспорту України), а пізніше, постановою Кабінету Міністрів України № 421 від 13 червня 1995 року була передана до сфери управління Державного департаменту авіаційного транспорту.

Цікаво, що у вказаній постанові від 13 червня передачу вимагається здійснити “заднім числом” — “Передачу здійснити за станом на 1 травня 1995 року”. Ймовірно, причиною такого ходу був інший документ — “Перелік об’єктів, що підлягають обов’язковій приватизації у 1995 році”, з додатком № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 15 травня 1995 р. № 343.

Власне, цей перелік приватизації і є єдиним документом онлайн, де згадується номер ЄДРПОУ авіакомпанії “Вантажні авіалінії України”. Сучасний єдиний державний реєстр містить, виключно, інформацію про дочірню компанію “Ейр ЮК Дніпро” (19441250), зареєстровану в місті Дніпро. Хоча, материнська компанія, навіть, створювала для себе окрему торговельну марку.

На російському ресурсі “Russian Planes”, про “Вантажні авіалінії України” (Air Ukraine Cargo) пишуть, що бенефіціарами цієї компанії були Фонд держмайна України, Проімнвестбанк, СП ТОВ ILTA-Київ, АТ Комекс та приватні особи. Обслуговування вантажних літаків здійснювала військова частина А-0490 поблизу Кривого Рогу.

За даними сервісу, “Вантажні авіалінії України” оперували повітряним флотом з одного літака Ан-2, чотирьох Мі-8МТ, та 10-ти Іл-76, серед яких зазначено наступні:

1. UR-76555 / 0033446325
2. UR-76561 / 0033447364
3. UR-76563 / 0033447372
4. UR-76628 / 0053458741
5. UR-76629 / 0053458745
6. 76661 / 0053463913
7. UR-76748 / 0073479386
8. UR-78758 / 0083484551
9. UR-78772 / 0083487627
10. UR-78786 / 0083490693

Принаймні три з цих 10-ти бортів Іл-76 пізніше опинилися в експлуатації компаній, які були помічені у транспортуванні вантажів до Лівії, до сил Халіфи Хафтара, якого підтримувала російська воєнна розвідка ГРУ.

Перший: Іл-76ТД з заводським номером 0033446325, змінивши 7 різних авіакомпаній, потрапив у експлуатацію “Jenis Air”, яка була спіймана експертами ООН на порушенні збройного ембарго, накладеного ООН на Лівію, а потім — отримав бортовий номер 5A-7656 та засвітився на “параді” військ Халіфи Хафтара у Бенгазі 29 травня 2021 року.

Скріншот трансляції параду сил Халіфи Хафтара

Другий: Іл-76ТД з заводським номером 0053458741 був переданий “Вантажними авіалініями України” до компанії “Воларе”, а, пізніше, після експлуатації російськими компаніями, переданий в лізинг українській авіакомпанії “ЗетАвіа” з бортовим номером UR-CIU. “ЗетАвіа” так само була помічена у транспортуванні вантажів до сил Халіфи Хафтара. Власником цього літака є офшорна компанія Dateline Overseas Ltd. (ΗΕ 58519, Кіпр, зареєстрована 23 листопада 1993 року).

Скріншот документу Державіаслужби

Третій: Іл-76ТД з заводським номером 0083490693, який експлуатувався виключно українськими компаніями та у 2021 році був переданий до компанії “ЗетАвіа” з новим бортовим номером UR-ZAR. Згідно даних Державного реєстру цивільних повітряних суден України, власником цього літака з 2022 року є ТОВ “Авіаремонтне підприємство “УРАРП” (30181494). Цей конкретний літак також здійснює регулярні рейси до країн, де оперує російська воєнна розвідка ГРУ.

Зрадливі печатки

Судові рішення є відкритими для ознайомлення документами, за виключенням тих випадків, коли суд, на прохання сторін, міг прийняти ухвалу про засекречування матеріалів.

У попередній частині розслідування ми розглядали судове рішення Голосіївського районного суду міста Києва у справі 752/24165/18, ухвалене 07.12.2018 року слідчим суддею Колдіною Олександрою Олегівною про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12018100000000979.

Суд, зокрема, накладав арешт на, знайдені під час обшуку у співробітника компанії “Європа Ейр”, 53 печатки різних юридичних осіб. Зокрема, і кліше печаток ТОВ “ЗетАвіа” (36420097); Державного підприємства Науково технічний комплекс ім. О.К. Антонова АНТК “Антонова” (14307529); російського ОАО “Авиационный комплекс им. С.В. Ильюшина; Державної авіаційної служби України з відтиском гербу України; офшорної компанії (власника літаків) INFINITE SEAL INС (BVI).

Таким чином, цей обшук і арешт кліше печаток, по суті, доводив тісний зв’язок між ТОВ “Європа Ейр” та ТОВ “ЗетАвіа” і INFINITE SEAL INC. Можна припустити, навіть, що адміністрування діяльності “ЗетАвіа” і “Європа Ейр”, а також офшорної компанії “Infinite Seal Inc.”, яка була власником літаків Іл-76, здійснювали одні і ті самі особи.

Довгий час про долю кримінальної справи, в рамках якої проводився обшук та арешт печаток, нічого не було відомо. Ймовірно, її спіткала доля багатьох кримінальних справ проти оточення Сівковича, які тихенько зливалися в різних правоохоронних органах.

Аж, ось, 25 липня 2023 року набрала законної сили ухвала Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у справі № 761/20632/23. Досить дивним є той факт, що за цією судовою справою у відкритих джерелах можна знайти тільки цю ухвалу апеляційного суду, і більше — жодного рішення, хоча рішення точно були.

Якщо ретельно вчитатися, то вказана ухвала є результатом апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року. Однак, самого тексту ухвали Шевченківського районного суду, в якому часто розглядаються справи Головного слідчого управління СБУ, знайти не вдається. Через можливості вебсайту судової влади України можна тільки побачити, хто веде дану справу. Це — суддя Шевченківського районного суду Мєлєшак Олена Вікторівна, яку шпетив на всю губу український топ-антикорупціонер Віталій Шабунін. Після того, як вона здійснювала тиск на своїх підлеглих в Шевченківському суді під час “Революції гідності”, і чудом уникла звільнення.

З високою долею ймовірності можна припустити, що Олена Мєлєшак прийняла рішення про засекречування матеріалів справи, в якій фігурує компанія “Європа Ейр”, за власним рішенням, або на прохання однієї зі сторін. Однак, коли справа потрапила до Київського апеляційного суду, то там не встигли домовитися про приховування ухвал і одне рішення стало публічним. Однак, на мій погляд, навіть його достатньо для розуміння ситуації.

Мова знову піде про “зрадливі печатки”. 6 червня 2023 року в рамках справи, про яку ми не знаємо, правоохоронним органом, який неможливо встановити, було проведено обшук у особи, дані якої приховано судовою адміністрацією.

Скріншот з ухвали суду

В ході обшуку, в приміщенні були знайдені печатки десяти компаній:

1. “White Spot Aviation FZE” (ОАЕ);
2. ОАО “360 Авиационный ремонтный завод” (Российская Федерация, г. Рязань, ОГРН 1076229003124);
3. “Fly One DWC-LLC” (Dubai, UAE);
4. “Fly One FZE” (Sharjah Airport, UAE);
5. “Infinite Seal Inc.” (BVI);
6. “Aganya Holdings Ltd.” (Abu-Dhabi, UAE);
7. “Быковский авиаремонтный завод” (Российская Федерация);
8. ТОВ “Європа Ейр” (38941487);
9. “Deek Aviation FZE” (Sharjah Airport, UAE);
10. “Aganya Ltd.” (Dubai, UAE).

Прокурор просив суд накласти арешт на знайдені печатки. Тоді як власник, за підтримки адвоката, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт. В результаті, обидві сторони відмовилися від своїх апеляційних скарг. Однак, завдяки оприлюдненій ухвалі Апеляційного суду, яка, фактично, нічого не змінила у судовому процесі, тепер можна зробити припущення, що усі вищеназвані компанії, печатки яких було знайдено в приміщенні, де проходив обшук, можуть бути пов’язані між собою.

Що ж це за компанії?

Повітряні мости для “Вагнера” та їх будівельники

В лютому 2021 року було опубліковано розслідування про українську ТОВ “Флай Скай Ейрлайнз” (43061957), літак якої було помічено в аеропорту міста Бангі (Центральноафриканська Республіка), коли він доправляв зброю для групи “Вагнера” в ЦАР. Вже тоді з’явилися докази того, що літаки Іл-76 та компанії, зареєстровані в Україні, Молдові, Казахстані, Киргизстані та ОАЕ використовуються скоординовано, а координацію цієї мережі частково здійснює еміратський підприємець індійського походження Джайдіп Мірчандані (Jaideep Mirchandani).

У травні 2021 року вийшло наступне, більш масштабне розслідування про діяльність авіамережі, яка забезпечувала “повітряний міст” між аеропортом Шарджа (ОАЕ) та силами Халіфи Хафтара, якого підтримувало ГРУ МО РФ. В цьому розслідуванні було підтверджено зв’язки між ТОВ “Європа Ейр” та офшорною компанією “Infinite Seal Inc.”, печатки яких знайшли при обшуці 6 червня 2023 року. А, також, доведено причетність до цієї діяльності Джайдіпа Мірчандані.

У червні 2021 року вийшла ще одна частина розслідування, в якій розкривалася роль ТОВ “ЗетАвіа”, яке й досі оперує вантажними літаками та має усі необхідні дозволи Державіаслужби здійснювати польоти, які вона використовує для регулярного відвідування “гарячих точок” планети та доставки туди російської та арабської зброї.

Скріншот з Державного реєстру цивільних повітряних суден України

Компанія “Aganya Holdings Ltd.” (ОАЕ), печатки якої знайшли при обшуці 6 червня 2023 року, є власником трьох Іл-76, якими оперує ТОВ “Флай Скай Ейрлайнс”, яка була помічена у доставці озброєнь для вагнерівців в ЦАР.

Скріншот з Державного реєстру цивільних повітряних суден України

“Новенькими” в цьому списку є три вищезгадані офшорні компанії:

1. “Dateline Overseas Ltd.” (Кіпр), яка до 2017 року, включно, була власником літака Іл-76 з бортовим номером UR-CIU (заводський 0053458741), експлуатацію якого здійснювала ТОВ “ЗетАвіа”.

2. “White Spot Aviation FZE” (ОАЕ, телефони +97165579975, +971506454590, +97165579976), власником якої себе називає громадянин РФ Ігор Авдєєв, що проживає в ОАЕ. Особа на ім’я Ігор Авдєєв працювала на посаді начальника відділу маркетингу Авіаційно-технічного центру компанії “Аерофлот”.

За даними порталу “ImportGenious”, “White Spot Aviation FZE” у 2019–2021 роках активно постачала турбореактивні авіаційні двигуни для російських компаній ООО “Скайлайн”, ООО “НТЦ Техноавиа”, ОАО “НПО “Сатурн”. Компанія також фігурує у російських судових документах. Громадянка РФ Юлія Єфремова, яка на своєму профілі у Linkedin писала, що працювала заступником директора з якості в “White Spot Aviation FZE”, зараз працює в російській компанії “Волга-Днєпр”, печатки якої також знаходили при обшуках.

3. “Deek Aviation FZE”, будучи зареєстрованою у ОАЕ, також, по суті, є російською компанією. Вона неодноразово згадується у звітах експертної групи ООН по Лівії як така, що порушує рішення Ради Безпеки ООН про міжнародне ембарго, накладене на Лівію (зокрема, у звітах за 2021 рік та 2022 рік). Зокрема, у звіті за 2021 рік йдеться про таке: “Deek Aviation were named as violating paragraph 9 of resolution 1970 (2011) in Panel report S/2019/914”. Тим більше цікаво, що українка Юлія Трачук з 2015 року працює в цій компанії на посаді HR-менеджера.

Крім того, за даними сервісу “ImportGenius”, з 2017 року “Deek Aviation FZE” постачає російським підприємствам товари подвійного призначення в сфері авіації. Зокрема, її клієнтами були ООО “Маларис”, ООО “Скай техник”, ООО “ЯШЗ Авиа”, ООО “Пластавиа”.

Питання, що залишаються без відповіді

Одним з цікавих аспектів двох обшуків, які стали підставою для написання цієї частини розслідування є той факт, що відтиск печатки офшорної компанії “Infinite Seal Inc.”, яка зареєстрована в офшорній юрисдикції Британських Віргінських Островів, знайшли в обох випадках. З високою долею вірогідності оперування цією компанією здійснюється Джайдіпом Мірчандані.

Однак, невідомо, хто саме є його замовником? Хто забезпечує не тільки функціонування української частини транснаціональної злочинної мережі контрабандистів зброї, але й регулярно виводить з-під удару свої компанії? Адже, і “ЗетАвіа” і “Флай Скай Ейрлайнз”, не зважаючи на понад десяток розслідувань, продовжують спокійно користуватися сертифікатами Державіаслужби.

І, це при тому, що розслідувачі та експерти ООН, які слідкують за дотриманням міжнародного ембарго, накладеного на Лівію, неодноразово надсилали українським органам влади інформацію про порушення, скоєні цими компаніями.

Хто може бути настільки потужним, що не зважаючи на неможливість перебування в Україні, продовжує підтримувати мережу контактів, які роблять можливим функціонування транснаціональної структури авіаційних перевезень?

Хто може домогтися передачі справи в суді одіозній Олені Мєлєшевич, яка на посаді голови Шевченківського районного суду забезпечувала судові рішення проти українців, що брали участь в автопробігах під час “Революції Гідності”, коли ще Володимир Сівкович продовжував перебувати на посаді заступника секретаря РНБО України?

Все це може робити тільки дуже потужна організація, яка спирається на російські спецслужби та їх глибоку інфільтрацію в українські державні органи та навіть судову владу і парламент.